Форум » РУСИНЫ и Международное право. » Д. Воздвиженский. Мюнхенский сговор и разрушение Подкарпатской Руси-Карпатской Украины. » Ответить
Д. Воздвиженский. Мюнхенский сговор и разрушение Подкарпатской Руси-Карпатской Украины.
rusin: Д. Воздвиженский. (Русский язык). Мюнхенский сговор и разрушение Подкарпатской Руси-Карпатской Украины. http://www.e-journal.ru/p_soyz-st1-20.html Исключительно опасный потенциал будущей фашистской агрессии был заложен уже в документе, который с 1-го апреля 1920 г. стал официальной программой нацистской партии (НСДАП) - пресловутых "25-й пункта" где п.1 предусматривал объединение всех немцев независимо от места проживания в "единое государство - Великую Германию". Многие скопироваали этот вирус нацизма, в том числе и идеолог украинского национализма Дмитрий Донцов, и другие… Вскоре появились идеологии «Великой Германии», «Великой Украины», «Великой Румынии», сегодня «Великой Албании».., На европу свалилась чума Великих бед – нацизма. http://news2000.org.ua/ 21 сентября 1938 г. Черчилль передает в печать следующее заявление о кризисе: «Расчленение Чехословакии под нажимом Англии и Франции равносильно полной капитуляции западных демократий перед нацистской угрозой применения силы. Одна лишь нейтрализация Чехословакии означает высвобождение 25 германских дивизий, которые будут угрожать Западному фронту; кроме того, она откроет торжествующим нацистам путь к Черному морю. Речь идет об угрозе не только Чехословакии, но и свободе и демократии всех стран...» (Черчилль У. Вторая мировая война. — М., 1997, т.1, стр.138). Т. е. он предупреждает, что дело идет к мировой войне, к угрозе для всех стран. 21 сентября 1938 г. на заседании ассамблеи Лиги Наций советский наркоминдел Литвинов выступает с официальным предостережением, (об этом узнаём из мемуаров Черчилль): «...В настоящее время пятое государство — Чехословакия испытывает вмешательство во внутренние дела со стороны соседнего государства и находится под угрозой громко провозглашенной агрессии... Когда за несколько дней до моего (Литвина) отъезда в Женеву французское правительство в первый раз обратилось к нам с запросом о нашей позиции в случае нападения на Чехословакию, я дал от имени своего правительства совершенно четкий и недвусмысленный ответ, а именно: мы намерены выполнить свои обязательства по пакту и вместе с Францией оказывать помощь Чехословакии доступными нам путями. Наше военное руководство готово немедленно принять участие в совещании с представителями французского и чехословацкого военных ведомств для обсуждения мероприятий, диктуемых моментом... Только третьего дня чехословацкое правительство впервые запросило советское правительство, готово ли оно в соответствии с чехословацким пактом оказать немедленную и действенную помощь Чехословакии в случае, если Франция, верная своим обязательствам, окажет такую же помощь, и на это советское правительство дало совершенно ясный и положительный ответ».(конец цитаты). Польша, рассчитывавшая на свой кусок «трупа» Чехословакии, договаривалась с Гитлером о противодейтствии советскому вмешательству. Черчилль утверждал: «...Мы располагаем сейчас также ответом фельдмаршала Кейтеля на конкретный вопрос, заданный ему представителем Чехословакии на Нюрнбергском процессе: «Представитель Чехословакии полковник Эгер спросил фельдмаршала Кейтеля: «Напала бы Германия на Чехословакию в 1938 году, если бы западные державы поддержали Прагу?» Черчилль писал: «Покорение Чехословакии лишило союзников чешской армии из 21 регулярной дивизии, 15 или 16 уже мобилизованных дивизий второго эшелона... Бесспорно, что из-за падения Чехословакии мы потеряли силы, равные примерно 35 дивизиям. Кроме того, в руки противника попали заводы «Шкода» — второй по значению арсенал Центральной Европы, который в период с августа 1938 года по сентябрь 1939 года выпустил почти столько же продукции, сколько выпустили все английские военные заводы за то же время«; «за один-единственный 1938 год Гитлер в результате аннексии присоединил к рейху и подчинил своей абсолютной власти 6 миллионов 750 тысяч австрийцев и 3 миллиона 500 тысяч судетских немцев — всего свыше 10 миллионов подданных, работников и солдат. Действительно, страшная чаша весов склонилась в его пользу« (Черчилль, указ. соч., стр.150,151)... Польша помогала Гитлеру уничтожать Чехословакию не только в 1938-м, но и в марте 1939 года. Черчилль: «14 марта стало днем ликвидации и порабощения Чехословацкой Республики. Словаки официально провозгласили свою независимость. Венгерские войска, тайно поддержанные Польшей, вступили в восточную область Чехословакии — Закарпатскую Украину, которую они потребовали себе. Прибыв в Прагу, Гитлер провозгласил германский протекторат над Чехословакией, которая, таким образом, была включена в состав рейха» (Черчилль, указ. соч., стр.152). 16 марта 1939 г., советский наркоминдел Литвинов встречается с послом Польши в СССР Гжибовским Но есть пункт, заявил Гжибовский, по которому Варшава проявит активность, — это отторжение Карпатской Украины от Чехословакии в пользу Венгрии, т. к. Польша заинтересована в установлении польско-венгерской границы... Т. е. Гжибовский фактически прямо заявил о поддержке Польшей агрессии против Чехословакии и расчленении этого государства. Генерал немец Йодль на лекции спустя несколько лет заявит: «Бескровное разрешение чешского конфликта осенью 1938-го и весной 1939 г., а также аннексия Словакии округлили территорию Великой Германии таким образом, что стало возможным рассматривать польскую проблему на основе более или менее благоприятных стратегических предпосылок» (Черчилль, указ. соч., стр.158). Беседа советника посольства Германии в Варшаве Р. фон Шелия с вице-директором политического департамента МИД Польши Кобыляньским, состоявшаяся в ноябре 1938-го. При обсуждении вопроса о Карпатской Украине польский представитель, подчеркнув заинтересованность Варшавы в том, чтобы эта территория отошла к Венгрии, заявил германскому дипломату: «Министр (имеется в виду министр иностранных дел Польши Юзеф Бек. — Авт.) не может говорить так открыто, как могу говорить я. Вопрос о Карпатской Руси имеет для нас решающее значение... Если Карпатская Русь отойдет к Венгрии, то Польша будет согласна впоследствии выступить на стороне Германии в походе на Советскую Украину» (как известно, Гитлер удовлетворил польско-венгерские требования насчет Карпатской Руси (Карпатской Украины) и т. д. В середине 30-х годов СССР без проблем заключил соответствующие договора с Францией и Чехословакией (другое дело, что они не смогли сыграть свою роль из-за позиции Польши) Фельдмаршал Кейтель ответил: «Конечно, нет. Мы не были достаточно сильны с военной точки зрения. Целью Мюнхена (то есть достижения соглашения в Мюнхене) было вытеснить Россию из Европы, выиграть время и завершить вооружение Германии« (Черчилль, указ. соч., стр.144). С помощью Польши Гитлер превосходно с этой целью справился. Концентрированным выражением упомянутых тенденций в международной жизни стала Мюнхенская конференция, где новый масштаб оценки международных дел .практически воплотился в прикрытом дипломатической формой вопиющем произволе держав-участниц по отношению к судьбам независимой Чехословакии. Под соглашением о расчленении Чехословакии поставили свои подписи в Мюнхене в ночь с 29-го на 30-е сентября 1938 г. Н.Чемберлен, Э.Даладье, А.Гитлер, Б.Муссолини - главы правительств Великобритании, Франции, Германии, Италии. Правительство Чехословакии было ознакомлено с текстом соглашения спустя несколько часов после его подписания. Подчеркнем любопытный факт: на самой конференции никакие принципиальные решения не вырабатывались. Она лишь придала необходимую юридическую форму состоявшимся ранее в обход Чехословакии дипломатическим договоренностям. "Британский премьер-министр, - пишет П.Шмидт, - три раза летал в Германию, шаг за шагом он позволил Гитлеру подвести себя к решению, которое очень мало способствовало престижу западных держав" (4). Итак, благодаря усилиям Великобритании, "умиротворение" агрессора на какое-то время было достигнуто. Расплатилась же за это Чехословакия. Однако Гитлер и не думают ограничиваться "успехом" в Мюнхене. Уже в конце октября 1938 года, как признает В.Кейтель, стал приобретать конкретные очертания новый агрессивный план в отношении Чехословакии: "при ближайшей оказии военным путем устранить это... государство". Этот план был реализован в марте 1939 года. Мюнхенская конференция положила начало новому витку насилия и опасных провокаций в системе европейских отношений. Помимо передачи Германии Судетской области на основе "самоопределения" ее немецкого населения, конференция поставила под вопрос правомерность нахождения в составе Чехословакии территорий, населенных поляками, венграми, подкарпатскими русинами, предоставив "право самоопределения" также этим национальным меньшинствам. Осуществляя данное "право" от имени поляков, Польша уже в ноябре 1938 года аннексировала район Ользы и тем самым стала партнером гитлеровской Германии по агрессии. Возможность дальнейших захватов Польшей чехословацкой территории перепугала Гитлера, и он 14 марта 1939 года направил свой личный полк лейб-штандарт СС в Моравско-Остравский выступ, чтобы обезопасить витковицкие металлургические заводы от захвата поляками. На следующий день после заключения Мюнхенского соглашения, 30 сентября 1938 г., за подписями Н.Чемберлена и А. Гитлера была обнародована англо-германская декларация, по своему содержанию равнозначная пакту о ненападении (отказ от войны в двусторонних отношениях и метод консультаций, взаимные усилия по устранению возможных источников разногласий, признание первостепенного значения англо-германских отношений для обеих стран и для Европы). Принятый, по предложению английской стороны документ предоставлял Германии свободу действий на Востоке Европы. Таким образом, в данном случае Гитлер получил от английского премьер-министра то, на чем настаивал в беседе с ним несколькими днями раньше: "уважение" английских интересов за пределами Европы в обмен на невмешательство англичан в германскую политику в Европе. Конкретной иллюстрацией к упомянутой договоренности стала пропагандистская кампания в англо-французской и американской прессе по поводу возможного "объединения" чехословацкой Карпатской Украины с Советской Украиной... под эгидой Германии. Однако в Москве смысл этой провокационной кампании был расшифрован верно. В выступлении на XVIII съезде ВКП (б) 10 марта 1939 г, И.В.Сталин заявил: "Похоже на то, что этот подозрительный шум имел своей целью поднять ярость Советского Союза против Германии, отравить атмосферу и спровоцировать конфликт с Германией без видимых на то оснований. Понятно, что сложившаяся обстановка повелительно требовала укрепления безопасности страны по всем направлениям и всеми доступными средствами. Так, пакты с Германией подписали Польша, Литва, Эстония, Дания; другие правовые формы предпочли Франция, Великобритания. Кстати, Великобритания за неделю до Мюнхенской конференции рекомендовала Германии подписать пакт о ненападении с Чехословакией, от чего Германия отказалась под предлогом "нерешенности вопроса о самоопределении национальных меньшинств". У.Черчилль, сменивший Н.Чемберлена на посту главы правительства Великобритании, в выступлении по радио 1 октября 1939 года заявил: "Россия проводит холодную политику собственных интересов... Для защиты России от нацистской угрозы явно необходимо было, чтобы русские армии стояли на этой линии...". (Имеется в виду линия разграничения государственно-политических интересов Советского Союза и Германии, предусмотренная секретными договоренностями к пакту о ненападении от 23 августа 1939 г. и договору о дружбе и границе от 28 сентября 1939 г. - В.Б.). Считая действия России "загадкой, которую трудно разгадать", английский премьер подчеркнул все же, что ключ к ней имеется - "национальные интересы России". "Россия, - продолжал он, - не может быть заинтересована в том, чтобы Германия... покорила славянские народы юго-восточной Европы. Это противоречило бы исторически сложившимся жизненным интересом России" .
Ответов - 1
rusin: Д. Воздвиженский. УКРМОВА Мюнхенська змова і зруйнування за допомогою Польщі суверенної русинської державності Підкарпатської Русі - Карпатської України. http://rusin.forum24.ru/?1-6-0-00000048-000-0-0-1236662197 Нагадаємо декілька безперечних фактів вже згадуваних в попередніх публікаціях. 1. Факт існування суверенної русинської державності Підкарпатська Русь з 1918-1919-1938 рр. не заперечують навіть крайні противники русинської нації. 2. Факт однакового розширення автономних прав автономної Республіки Словаччина і Республіки Підкарпатська Русь Законом №328 від 22 листопада 1938 р. І ось Словаччина на підставі цього Закону стала незалежною державою, а Підкарпатська Русь, при втручанні Польщі і галицьких січовиків, 15 березня 1939 року проголосила статус суверенної русинської Республіки, але, на догоду Гітлеру, Парламент - Сойм Підкарпатських Русинів вимушено змінив назва Республіки на нове ім'я «Карпатська Україна». Але сьогодні де ж вона поділася суверенна держава? 3. Є фактом визнання Україною суверенітету Підкарпатської Русі святкуванням сьогодні 70-ліття проголошення національної автономної русинської республіки Підкарпатська Русь у складі Чехословаччини, як суверенної держави з ім'ям (на догоду Сталіну) «Карпатська Україна». 4. Факт того, що влада СРСР підтвердила тоді, що Українська РСР нічого спільного не має з суверенною Карпатською Україною. Теж саме заявляв і Августин Волошин. 5. Факт заховання властями сьогодні від громадян України питання: Куди ж поділася суверенна Республіка Карпатська Україна, хоча пам'ятник її президентові в Ужгороді стоїть? З якою метою сьогодні українські націоналісти-антирусини приховують правду від громадськості, що суверенна русинська державність, де-юре проіснувала не дві години, а аж до 26 листопада 1944 року? Адже лише Перший З'їзд Народних Комітетів в Мукачеві оголосив 26 листопада 1944 року про вихід Русинської Республіки із складу Чехословаччини і приєднувалася до держави СРСР суверенна держава з новим ім'ям (тепер вже на догоду Сталіну) «Закарпатська Україна». Не забудемо, що тоді були прийняті Закарпатською Україною червоний прапор, герб СРСР, а російська мова стала другою державною. 6. Факт того, що СРСР в особі Сталіна, явно не збирався виконувати умови договору Фірлінгера-Молотова від 29 червня 1945 р., а, фактично, грубо анексував суверенну русинську державу, перетворивши її на просту область із сталінським названім «Закарпатська область». 7. Факт того, що після розпаду СРСР і Чехословаччини суверенна Підкарпатська Русь (що мала перехідні імена «Карпатська» і «Закарпатська» Україна) могла законно відновити свій дорадянський суверенітет. Але русини «мудро» підтримали створення нової України при умові, що у складі її Підкарпатська Русь відновить свою дорадянську автономію. 8. Факт того, що вже 17 років влада України, грубо проігнорувавши волевиявлення народу на референдумі-плебісциті 1 грудня 1991 р., проводить політику етноциду, дискримінацію русинської нації, що мають всі ознаки геноциду. 9. Факт того, що СБУ за наказом Києва проводить репресії проти русинів, відкривши проти русинської нації горезвісну кримінальну справу №499, об'єднавши її (точніше, грубо сфабрикувавши її) з кримінальною справою проти одного з лідерів русинського руху. 10. Факт того, що святкування ювілею Карпатської України, фактично, має вигляд панахиди над нею, бо ніхто не хоче відновити її сьогодні, хоч би як автономну республіку у складі України, як це виражено на референдумі 1991 р. Але, сьогодні час тотального обману людей. Розчленовування Чехословаччини і руйнування Підкарпатської Русі (мовою документів). Виключно небезпечний потенціал майбутньої фашистської агресії був закладений вже в документі, який з 1-го квітня 1920 р. став офіційною програмою нацистської партії (НСДАП), - горезвісних "25-й пункту" де п.1 передбачав об'єднання всіх німців незалежно від місця мешкання в "єдину державу - Велику Німеччину". Багато хто скопіювали цей вірус нацизму, у тому числі і ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов, та інші. Незабаром з'явилися ідеології «Великої Німеччини», «Великої України», «Великої Румунії», сьогодні «Великої Албанії».., На Європу повалилася чума Великих бід – нацизму. http://news2000.org.ua/ 21 вересня 1938 р. Черчіль передає в прессу наступну заяву про кризу: «Розчленовування Чехословаччини (на три суверенні частини: Чехія, Словаччина, Підкарпатська Русь) під натиском Англії і Франції рівнозначно повній капітуляції західних демократій перед нацистською загрозою застосування сили. Одна лише нейтралізація Чехословаччини означає вивільнення 25 німецьких дивізій, які загрожуватимуть Західному фронту; крім того, вона відкриє торжествуючим нацистам дорогу до Чорного моря. Йдеться про загрозі не лише Чехословаччини, але і свободі і демократії всіх країн...» (Черчіль У. Друга світова війна. — М., 1997, т.1, стр.138). Тобто, він попереджав, що справа йшла до світової війни, до загрози для всіх країн. 21 вересня 1938 р. на засіданні асамблеї Ліги Націй радянський Наркомсправ Литвинов виступає з офіційним застереженням (про це взнаємо з мемуарів Черчіля): «...В теперішній час п'ята держава — Чехословаччина терпить втручання у внутрішні справи з боку сусідньої держави і знаходиться під загрозою гучний проголошеній агресії... Коли за декілька днів до мого (Литвина) від'їзду до Женеви французький уряд вперше поводився до нас із запитом про нашу позицію в разі нападу на Чехословаччину, я дав від імені свого уряду абсолютно чітку і недвозначну відповідь, а саме: ми маємо намір виконати свої зобов'язання по пакту і разом з Францією надавати допомогу Чехословаччини доступними нам дорогами. Наше військове керівництво готове негайно взяти участь в нараді з представниками французького і чехословацького військових відомств для обговорення заходів, що диктуються моментом...». (кінець цитати). А ось Польща, що розраховувала на свій шматок «трупа» Чехословаччини, домовлялася таємно з Гітлером про протидію радянському втручанню. Черчіль стверджував: «...Ми маємо зараз також відповідь фельдмаршала Кейтеля на конкретне питання, задане йому представником Чехословаччини на Нюрнберзькому процесі: «Представник Чехословаччини полковник Егер запитав фельдмаршала Кейтеля: «Напала б Німеччина на Чехословаччину в 1938 році, якби західні держави підтримали Прагу?» Фельдмаршал Кейтель відповів: «Звичайно, ні. Ми не були досить сильні з військової точки зору. Метою Мюнхена (тобто досягнення угоди в Мюнхені) було витіснити Росію з Європи, виграти час і завершити озброєння Німеччини« (Черчіль, указ. твори., стр.144). Черчіль також писав: «Підкорення Чехословаччини позбавило союзників чеської армії з 21 регулярної дивізії, 15 або 16 вже мобілізованих дивізій другого ешелону... Черчіль акцентує: Безперечно, що із-за падіння Чехословаччини ми втратили сили, рівні приблизно 35 дивізіям. Крім того, в руки противника (німців) попали заводи «Шкода» — другий за значенням арсенал Центральної Європи, який в період з серпня 1938 року по вересень 1939 року випустив майже стільки ж продукції, скільки випустили всі англійські військові заводи за той же час«; «за один-єдиний 1938 рік Гітлер в результаті анексії приєднав до рейху і підпорядкував своїй абсолютній владі 6 мільйонів 750 тисяч австрійців і 3 мільйони 500 тисяч судетських німців — всього понад 10 мільйонів підданих, працівників і солдатів. Дійсно, страшна чаша ваги схилилася в його користь« (Черчилль, указ. соч., стр.150,151)... Польща допомагала Гітлеру знищувати Чехословаччину (і в її складі Підкарпатську Русь) не лише в 1938-м, але й в березні 1939 року. Черчіль: «14 березня стало днем ліквідації і поневолення Чехословацької Республіки. Словаки (за домовленістю з Гітлером) офіційно проголосили свою незалежність. Угорські війська, таємно підтримані Польщею, вступили в східну область Чехословаччини Підкарпатську Русь-Карпатську Україну, яку вони зажадали повернути собі. Прибувши до Праги, Гітлер проголосив німецький протекторат над Чехословаччиною, яка, таким чином, була включена до складу рейху» (Черчилль, указ. соч., стр.152). 16 березня 1939 р., радянський Наркомсправ Литвинов зустрічається з послом Польщі в СРСР Гжібовським. Але є пункт, заявив Гжібовський, по якому «Варшава проявить активність — це відторгнення Карпатської України від Чехословаччини на користь Угорщини, оскільки Польща зацікавлена у встановленні польсько-угорського кордону...». Т. е. Гжібовський фактично прямо заявив про підтримку Польщею агресії проти Чехословаччини і розчленовування цієї держави. Генерал німець Йодль на лекції опісля декілька років заявить: «Безкровне вирішення чеського конфлікту осінню 1938-го і весною 1939 р., а також анексія Словаччини округлили територію Великої Німеччини таким чином, що стало можливим розглядати польську проблему на основі більш менш сприятливих стратегічних передумов» (Черчіль, указ. Тв.., стр.158). З бесіди радника посольства Німеччини у Варшаві Р. фон Шелія з віце-директором політичного департаменту МЗС Польщі Кобиляньським, що відбувся в листопаді 1938-го. При обговоренні питання про Карпатську Україну польський представник, підкресливши зацікавленість Варшави в тому, щоб ця територія відійшла до Угорщини, про що заявив німецькому дипломатові: «Міністр (мається на увазі міністр закордонних справ Польщі Юзеф Бек.) не може говорити, так відкрито, як можу говорити я. Питання про Карпатську Русь має для нас вирішальне значення... Якщо Карпатська Русь відійде до Угорщини, то Польща буде згодна згодом виступити на стороні Німеччини в поході на Радянську Україну» . (як відомо, Гітлер задовольнив польсько-угорські вимоги щодо Карпатської Русі (перейменованою на догоду Гітлеру на Карпатську Україну). Під угодою про розчленовування Чехословаччини поставили свої підписи в Мюнхені в ніч з 29-го на 30-х вересня 1938 р. Н.Чемберлен, Е.Даладье, А.Гитлер, Б.Муссоліні - глави урядів Великобританії, Франції, Німеччини, Італії. Уряд Чехословаччини був ознайомлений з текстом угоди опісля декілька годин після його підписання. На початку Другої світової війни за змову великих держав з Гітлером русини заплатили своєю державністю, яку сьогодні хочуть відновити бодай як автономну республіку у складі України. "Британський прем'єр-міністр, - пише П.Шмідт, - - три рази літав до Німеччини. Завдяки зусиллям Великобританії, "заспокоєння" німецького агресора на якийсь час було досягнуте. Але за це дорого розплатилася Чехословаччина і в її складі Підкарпатська Русь. Проте Гітлер і не думав обмежуватися "успіхом" в Мюнхені. Вже в кінці жовтня 1938 року, як визнає В.Кейтель, став набувати конкретних контурів новий агресивний план відносно Чехословаччини: "при найближчій оказії військовим шляхом усунути цю... державу". Цей план і був реалізований 15 березня 1939 року. Ще один важливий штрих. Наступного дня після укладення Мюнхенського договору, 30 вересня 1938 р., за підписами Н.Чемберлена і А. Гітлера була обнародувана англо-німецька декларація, за своїм змістом рівнозначна пакту про ненапад. Конкретною ілюстрацією до згаданої домовленості стала пропагандистська кампанія в англо-французькій і американській пресі... з приводу можливого «об'єднання чехословацької Карпатської України з Радянською Україною... під егідою Німеччини». Проте в Москві сенс цієї провокаційної кампанії був розшифрований. У виступі на XVIII з'їзді ВКП (б) 10 березня 1939 г, І.В.Сталін заявив: "Схоже на те, що цей підозрілий шум мав своїй на меті підняти лють Радянського Союзу проти Німеччини, отруїти атмосферу і спровокувати конфлікт з Німеччиною без видимих на те підстав». Ось коли могла у Сталіна з’явитися думка про анексію Підкарпатської Русі Радянським Союзом. Якщо можна німцям і Польщі простягати руку на землю русинів, то чому б не прибрати Русинську державу до СССР. Пакти з Німеччиною підписали Польща, Литва, Естонія, Данія; Франція, Великобританія віддали перевазі інші правові форми. До речі, Великобританія за тиждень до Мюнхенської конференції рекомендувала Німеччині підписати пакт про ненапад з Чехословаччиною, від чого Німеччина відмовилася під приводом "невирішеності питання про самовизначення національних меншин". У.Черчіль, , що змінив Н.Чемберлена на посту глави уряду Великобританії, у виступі по радіо 1 жовтня 1939 року згадав лінію розмежування державно-політичних інтересів Радянського Союзу і Німеччини, передбачену секретними домовленостями до пакту про ненапад від 23 серпня 1939 р. і договору про дружбу і кордон від 28 вересня 1939 р.). А чи знають галичани, що саме цією змовою Сталіна і Гітлера польська Галичина з польським Львовом була анексована Радянським Союзом, і тільки завдяки цьому ми сьогодні маємо таке велике щастя як Львів, псевдо «Пьемонт українства». Він, ймовірно, ніколи не звільниться від древнього польського вірусу русофобії, що так жорстоко діяв проти Підкарпатської Русі-Карпатської України тоді і, на жаль, сьогодні. Деякі говорять, що день 15 березня – трагічний день в історії Чехословаччини і Підкарпатської Русі. З цим згідні й українські історики, які називають це як «велич і трагедія Карпатської України», але при цьому святкують тільки її міфічну «велич». А за трагедію Карпатської України і в чому вона полягає сьогодні говорити заборонено, бо це буде на користь підкарпатських русинів у яких зруйнували державність і ніяк не погоджуються її відновити. Ось чому підкарпатські русини дійсно проводять кожний рік 15 березня лише в траурі добре усвідомлюючи, що їх русинська державність була зруйнована не де-юре, а анексією. Тому сьогодні і приймають участь в русі Опору та борються за законне відновлення своєї державності хоча б в складі України.
полная версия страницы