Форум » НОВОСТИ В МИРЕ И НА ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ » Резолюція конференціи "90-літіє Сен-Жерменського договора.." РУСИН ЯЗЫК » Ответить
Резолюція конференціи "90-літіє Сен-Жерменського договора.." РУСИН ЯЗЫК
Оргкомитет: Резолюція межинародной научно-практичной конференціи "90-літіє Сен-Жерменського договора 10.09.1919 г. и ëго значеня для формованя русинськой націи и русинськой державности».Ужгород. 9 септепбра 2009 г. Преамбула. Учитыючи же:** в 20 віці основный взор в демократичному сообществі быв націленый на ото обы сокотити права чоловіка, а на днешнëму етапі, в 21 віці, на уровни ООН, произойшло зміщеня акцента взора: од прав чоловіка до защиты прав народа, што пак не сключат защиту и прав чоловіка; ** любі бесіды о правах чоловіка в Украйині нивеліруются авать мают спекулятивный характер, аж при сëму игноруєся право цілого подкарпато-русинського народа, авать групы людей на реалізацію етнічной и гражданськой идентичности в опреділеному соціально-політичному и національно-культурному сообществі. ** ПА ОБСЕ признала сталінізм наруно из фашизмом, и Украйина также осудила сталінізм и «совєтську окупацію», и возобновила нарушені права и свободы украйинцюв, то русины также воспользовались такым правом на возобновленіє своëго досовєтського статуса русинськой державности, котрый наступив из розпадом СССР, и быв подтверженый убідительными результатами референдума 1.12.1991 года; ** согласно решенію ООН од 2007 г. «О правах корінных народôв», права чоловіка и права народа не лем не находятся в противорічі, а взайимно доповняют єден другого и, в принципі, не можут быти єден без другого. ** именно из-за сëго подкарпатські русины видят днеська для себе и третю дорогу для досягненя свойих національных цілей: не лем зхосноватися (спользоватися) правом чоловіка и правами народа, но и правом народа возобновити свою державность, нарушену 15 марта в 1939 г. через сговор А. Волошина из фашистами Берліна и в 1944-91 г. через сталінізм. Учасникы конференціи констатуют:1. же, межинародный Сен-Жерменськый мирный договор од 10 септембра 1919 года став опреділяющым в судьбі, как малых народôв Європы (австрійцюв, словакôв, чехôв, сербôв, хорватôв, словенцюв, и др.), так и подкарпатськых русинов, котрі проживают издавна на своюй «територіи (русинов) на юг од Карпат», покӱлько ôн (Сен-Жермен) признав статус подкарпато-русинського народу, як субєкт межинародного права, вплоть до образованія ним національной державности в составі ЧСР, выйдя из состава Мадярщины из статусом автономіи, яку дôстали щи 21 децембра 1918 г.; 2. же, рішеніє Сен-Жерменськой мирной конференціи од 10 септембра 1919 года стало для русинов тым поступательным кроком, котрый позволив їм послідующоє парламентськоє движеніє в демократичной Європі в формованю русинськой націи и русинськой державности; были указані їх національні границі (хотя и при значному зменшеню русинськой етнічной територіи из 13 русинськых комітатôв до 4-х: Мараморош, Берег, Угоча, Унг.); йсе было подтвержено через гôд межинародным Тріанонськым договором 1920 г.; 3. же, хоть сложна ситуація в ЧСР из придуманôв «чехо-словацькôв» наційôв, в єї борьбі за титульноє первенство перед німцями и мадярами, не позволили реалізовати нáраз рішенія Сен-Жерменськой мирной конференціи од 10.0901919 г. односно подкарпатськых русинов, но пак статус Подкарпатськой Руси быв конституційно зафіксованый ясно в Конституціи ЧСР од 1920 г.; при сëму, дійствовало національноє русинськоє правительство, русинські національні школы, русинські політичні партіи и представители, од русинов в Парламенті ЧСР. 4. же, рішеніє Сен-Жерменського мирного договора од 10.09.1919 г. дало также неоднимаємоє право для русинов Подкарпатськой Руси, наруно из словаками Словакіи 22 новембра 1938 г. Конституційным Законом №328 получити конституційну возможность на послідующоє формованя національной подкарпато-русинськой державности в составі ЧСР; 5. же, дійствуючи з сим конституційным имнëм Республікы «Подкарпатська Русь», и з правом формованя національного парламента Сойма Подкарпатськых Русинов и правом на собственноє автономноє гражданство, русинам одкрылася унікальна возможность создати свою суверенну національну державность. 6. же, йсе конституційноє имня національной Республікы «Подкарпатська Русь» было спомнянуто, як законноє, даже в сталінському договорі «О Закарпатськой Украйині» од 29 юнія 1945 г., што привело правителюв СССР ид вынужденому крóкови: ліквідуючи русинську государственность республіку Подкарпатську Русь, ліквідовати и имня у носителюв сеї державности – їх національности «подкарпатські русины»; 7. же, май бульше всëго сим и обясняєся категоричный одказ власти Украйины за 18 літ признати національность «русины», поскольку, як ся сëго боят в Києві, йсе признаніє автоматично веде до поверненя русинам досовєтського статуса їх національной територіи, признаной и указаной Сен-Жерменськым мирным договором, што ся одбыв 90 літ тому назад; а согласно межинародному праву, возобновленый досовєтськый статус республікы Подкарпатська Русь не може быти ниже того, што уже достигнуто было русинами в досовєтськоє времня. 8. же, рішеніє Сен-Жерменськой мирной конференціи од 10 септембра в 1919 г. давало право подкарпатськым русинам щи до 1 децембра 1991 года, нáраз позад роспада СССР (а пак, и ЧСР) предложити новообразованôй державі независимôй Украйині остатися Закарпаттю, историчной республіці «Подкарпатська Русь» в єї составі, но из свойим досовєтськым статусом автономіи, што успішно и убідительно зафіксовано в результатах референдума 1 децембра 1991 г.; именно тогды 78% жителюв «територіи русинов на юг од Карпат», а йсе, в основному, всë місноє русинськоє населеніє, проголосовали за «спеціальну самоврядну територію и як субєкт в составі Украйины, котрый не входит в другі адміністративно-територіальні образованія», се є, практично, за возобновленіє досовєтського статуса автономіи Подкарпатськой Руси. 9. же, мусай обернути взор межинародного сообщества на одсутность в Украйины акта ратифікаціи договора од 29 юнія 1945 года о "Закарпатськой Украйині", што й создало основу для сумніва в легітимности управленія Украйинôв всі передні 18 літ, територійôв республікы Подкарпатська Русь. 10. же, на основі факта уже реалізованого подкарпатськыми русинами права народа на самоопределеніє, зафіксованого межинародным Сен-Жерменськым мирным договором од 10.09.1919 г., и того факта, што 1 децембра 1991 года быв проведеный референдум, котрый выразив волю народа на своє політичноє будущоє, 78% прийнявшых участь в голосованю убідительно ýсказалися за сохраненіє досовєтського статуса Подкарпатськой Руси в составі Украйины, до днеська результаты референдума 1991 года, котрі позад публікаціи їх в офіціальной пресі, приобріли силу Закону, провокаційно не внесені властями Украйины в Конституцію державы. 11. же, Конституційным Судом Украйины № в 6-рп/208 г. од 16 апреля 2008 г. указано, што «рішеніє всеукрайинського референдума є окончательным и не требує якогось утверженя, в тому числі и Верховнôв Радôв», се є, волеизявленіє народа на референдумі-плебісциті не нуждаєся в утвержденю Верховнôв Радôв авать другыми голузками власти, а став Законом для исполненія всім голузкам власти державы; Рекомендаціи межинародной научно-практичной конференціи 1. Всім подкарпатськым русинам историчной Республікы Подкарпатська Русь треба глубоко осознати, же они мают право не лем возобновити свою національность «подкарпатські русины», но и, возобновивши досовєтськый статус свої государственности, сміло ся включити в процес русинського національного возрожденія и послідующого законного державного стройительства. 2. Подкарпатськым русинам историчной Республікы Подкарпатська Русь треба продовжити налажовати одношенія из руководством народôв, котрі ся борют за своє національноє признаніє и за легітимизацію свої государственности, в частности, членством в ОНН, в ФЮЕН, в контактах из Межипарламентськôв Асамблейôв "За демократію и права народов" и другыми європейскыми и міровыми правовыми інституціями. 3. Подкарпатськым русинам треба нáраз подготовити матеріалы для представленія иска в Межинародный суд в Страсбург и в Гаагу, по фактам зробленых злочинôв украйинськôв властьôв проти людяности: а) за 18 літню бездіятельность власти, ціленаправленоє непризнаніє властями Украйины результатов референдума 1 децембра 1991 года, котрі прио-бріли силу Закона з момента їх публікації в 1992 годі, и злочинного спротива в реалізаціи сëго волеизявленія народа, з одказом внести через 5 літ волю народа цілого регіона в текст Конституціи державы в 1996 г. б) за принятіє и реалізацію на государственному уровнëви урядового злочинного антирусинського "Плана міроприємств по рішенію вопроса русинов-украйинцюв" од 1996 г.; фактично, настоящый документ офіціально засвідчив не лем преступні наміры, но и діянія украйинськой власти, на всіх єї уровнях, по етноліквідаціи русинськой націи; за одказ позволити навчаня в державных школах русинськый язык, и исторію народа, за масову дискримінацію, зафіксовану и в ООН, за масові вызовы рядовых русинов в СБУ на многочасові допросы, за судебні репресіи против представителюв русинов, што, в цілому, ýявило етноцид русинов в центрі Європы. 4.Подкарпатськым русинам треба активно розширяти роботу з русинськыми діаспорами в США и Канаді, Чехіи, Словакіи, Сербіи, РФ, и межинародными русинськыми організаціями з цільôв консолідаціи межинародного русинського движенія и полученія межинародной поддержкы в признаніи возобновленого досовєтського статуса Подкарпатськой Руси-Закарпаття и признанія статуса подкарпаторусинського народа. Учасникы конференціи обертаются ид Закарпатськôй обласнôй, центральнôй власти Украйины и світовому сообществу: ** осудити факт непризнаня властями Украйины результатôв референдума 1 децембра 1991 года, бо повноє неуваженіє до волеизявленія народа, категоричный одказ признати національность «подкарпатські русины», котрый существує на днеська в Украйині, носит характер неоколоніальной дискримінаціи русинського народа; из-за сëго є угроза такôй політиці Украйины перерости в етнічні чисткы, типа недавньых балканськых авать «волынськой різанины», коли украйинці вырізали десяткы тисяч полякôв, женщин, старых и дітий; йсе має быти заблаговременно и неодкладно осуждено межинародным сообществом. ** осудити катастрофічный стан діл з правами чоловіка и правами народа в Украйині, котрі державу Украйину роблять загрозливым субєктом нестабільности в Європі и в мірі. ** осудити репресіи и одкрытоє переслідованя лідерôв русинськых організацій в Украйині и ті обстоятельства, што корінному народови русинôв сознательно не дают сплотити ряды в мирнôй борьбі за їх права и свободы перед лицëм, як авторитарной и тоталітарной украйинськой власти, так и деструктивных націоналістичных и націстськых сил, преступні діянія котрых одкрыто поддержуют власти и спецслужбы. ** осудити грубу фальсифікацію украйинськыми учеными исторіи подкарпатськых русинов, 90 літ тому назад уже признаннôв міром політичнôв русинськôв наційôв, правового статуса єї національной автономіи. Именно фальсифікаціи украйинськых ученых мішают позитивному рішенію русинського вопроса; **осудити політику украйинськой власти, котра в Закарпаттю-Подкарпатсь-кôй Руси, сознательно розрушає правові одношеня из корінным народом подкарпатськых русинов, єдинственным другом Украйины, чому не є ниякого оправданія, и може быти розцінено лем як сознательноє розрушеніє властьôв свого государства. ** признати тот факт, што подкарпато-русинськый народ и днеська, через 90 літ позад Сен-Жермена, являєся такым, котрый выжив под ударами фашизма в 1939 г. и сталінізма в 1944-91 гг. Русины - не озлобленый народ! Русины, в порунаню из агресивнôв украйинськôв властьôв, мирный, боголюбивый, законопослушный народ! Но, главноє! Русины днеська дієспособный, народ, котрый має свої організаціи и свої представницькі органы! А завто обертаются ид всім народам міра о признаніи и поддержці возсозданого досовєтського статуса республікы Подкарпатська Русь. Учасникы конференціи предлагают: **послати дану резолюцію конференціи в ООН, правительствам Украйины, ЄС, РФ, США, Міністерству освіты Украйины, профільным інститутам НАН Украйины, УжНУ, Закарпатськой обласнôй раді и облдержадміністраціи; ** направити поздравительноє и благодарственноє письмо правительству Франціи од имени русинського народа за то, што 90 літ тому назад именно в Сен-Жермені, в пригороді Парижа, участьôв тогдашнëго премєр-міністра Франціи Жоржа Клемансо, положительно и демократично рішилася судьба подкарпато-русинського народа, и статуса ëго, національной територіи; ** поддержати рішеніє русинськых організацій и представницькых русинськых інституцій, просити адвоката Годьмаша Петра Васильевича выступати в статусі офіціального експерта од русинов Закарпаття в области прав и свобод подкарпато-русинського народу. Предсидатель конференціи, глава СОЙМА ПР, руководитель Межинародного Карпатського Інститута, Членкор Межинародной Славянськой Академіи (русинськоє одділеня) прот. Димитрій Сидор Сопредсидатель конференціи: Голова ЗНО Бурак М. И. Члены оргкомітета и учасникы: Предсидатель Центра Русиністикы проф. Кривськый И.Ю. Предсидатель Закарпатського научного общества проф.Макара М.П. Предсидатель Народной Рады ПР Микулин В.И. Секретарь конференціи: Лакатош Б.Ю.
Ответов - 0
полная версия страницы