Форум » НОВОСТИ В МИРЕ И НА ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ » Резолюція міжнародної науково-практичної конференції 90 Сен-Жермена » Ответить
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції 90 Сен-Жермена
Оргкомитет: Резолюція міжнародної науково-практичної конференції "90-ліття Сен-Жерменського договору 10.09.1919 р. і його значення для формування русинської нації і русинської державності». Ужгород. 10 вересня 2009 р. Преамбула. Враховуючи: ** що у 20 - столітті основна увага в демократичному суспільстві була націлена на дотримання прав людини, а на сучасному етапі, в 21 столітті, на рівні ООН, сталося зміщення акценту - від захисту права людини до захисту прав народу; що не виключає, однак, захист, власне прав і окремої людини; ** що розмови в Україні про права людини та європейський вибір нівелюються або мають спекулятивний характер, якщо при цьому ігнорується право цілого підкарпато-русинського народу, тобто право групи людей та цілої спільноти на реалізацію їх етнічної і громадянсь-кої ідентичності в певному соціально-політичному і національно-культурному середовищі; ** що ПА ОБСЄ визнала сталінізм нарівні з фашизмом, і Україна також засудила сталінізм і «радянську окупацію», та відновила порушені права і свободи українців, то русини також скористалися таким же правом на відновлення свого дорадянського статусу русинської державності, який, де-юре, настав з розпадом СРСР, та був підтверджений переконливими результатами референдуму 1.12.1991 р.; ** що, згідно з рішенням Декларації ООН від 2007 р. «Про права корінних народів», права людини і народу не знаходяться в протиріччі, а взаємно доповнюють один одного; ** що саме через це підкарпатські русини бачать сьогодні для себе й третю дорогу для досягнення своїх національних цілей: не тільки скористатися правом людини і правами народу, але й правом народу відновити свою державність, порушену 15 березня 1939 р. через зговір А. Волошина з фашистами Берліна та в 1944-45 р. через сталінізм. Учасники конференції констатували: 1. що міжнародний Сен-Жерменський мирний договір від 10 вересня 1919 року став визначальним у долі, як малих народів Європи (австрійців, словаків, чехів, сербів, хорватів, словенців і др.), так і підкарпатських русинів, що проживають здавна на своїй «території (русинів) на південь від Карпат», оскільки він (Сен-Жермен) визнав статус підкарпато-русинського народу, як суб’єкта міжнародного права, аж до утворення ним національної державності в складі ЧСР, вийшовши зі складу Угорщини з статусом автономії, отриманої ще 21 грудня 1918 р.; 2. що рішення Сен-Жерменської мирної конференції від 10 вересня 1919 року стало для русинів тим поступальним кроком, що дозволив їм подальший парламентський рух в демократичній Європі в формуванні русинської нації і русинської державності; були вказані їх національні кордони (хоч й при значному скороченні русинської етнічної території з 13 русинських комітатів до 4-х: Мараморош, Берег, Угоча, Унг.); це було підтверджено через рік міжнародним Тріанонським договором 1920 р.; 3. що хоч складна ситуація в ЧСР з штучною «чехо-словацькою» нацією, в її боротьбі за титульну першість перед німцями і угорцями, не дозволили реалізувати відразу рішення Сен-Жерменської мирної конференції від 10.0901919 р. відносно підкарпатських русинів, проте статус Підкарпатської Русі був конституційно зафіксований чітко в Конституції ЧСР від 1920 р.; при цьому, діяв національний русинський уряд, русинські національні школи, русинські політичні партії та представники від русинів в Парламенті ЧСР. 4. що рішення Сен-Жерменського мирного договору від 10.09.1919 р. дало також невід'ємне право для русинів Підкарпатської Русі, нарівні із словаками Словаччини 22 листопада 1938 р. Конституційним Законом №328 отримати конституційну можливість на подальше формування національної підкарпато-русинської держави у складі ЧСР; 5. що, діючи з цим конституційним ім'ям Республіки «Підкарпатська Русь», та з правом формування національного парламенту Сойму Підкарпатських Русинів та правом на власне автономне громадянство, русинам відкрилася унікальна можливість створити свою суверенну національну державу. 6. що це конституційне ім'я національної Республіки «Підкарпатська Русь» було згадане, як законне, навіть в сталінському договорі «Про Закарпатську Україну» від 29 червня 1945 р., що привело правителів СРСР до вимушеного кроку: ліквідовуючи русинську державність республіку Підкарпатська Русь, ліквідовувати і ім’я в носіїв цієї державності – їх національності «підкарпатські русини»; 7. що найбільше цим й пояснюється категорична відмова влади України за 18 років визнати національність «русини», оскільки, як цього бояться в Києві, це визнання автоматично приведе до повернення русинам визнання дорадянського статусу їх національної території, визнаної і вказаної Сен-Жерменським мирним договором 90 років тому; а згідно міжнародного права, відновлений дорадянський статус республіки Підкарпатська Русь не може бути нижчий за вже досягнутий в дорадянський час; 8. що рішення Сен-Жерменської мирної конференції від 10 вересня 1919 р. давало право підкарпатським русинам ще до 1 грудня 1991 року, відразу після розпаду СРСР (а пізніше, і ЧСР) запропонувати новоутвореній державі незалежній Україні залишитися Закарпаттю, історичній республіці «Підкарпатська Русь», в її складі, але з своїм дорадянським статусом автономії, що успішно й переконливо зафіксовано в результатах референдуму 1 грудня 1991 р.; саме тоді 78% жителів «території русинів на південь від Карпат», а це в основному все місцеве русинське населення, проголосували за «спеціальну самоврядну територію і як суб'єкт в складі України, який не входить в інші адміністративно-територіальні утворення», тобто, практично, за відновлення дорадянського статусу автономії Підкарпатської Русі; 9. що необхідно звернути увагу міжнародної спільноти на відсутність в України акту ратифікації договору від 29 червня 1945 року про "Закарпатську Україну", що створило підстави для сумніву в легітимності управління Україною всі попередні 18 років, територією республіки Підкарпатська Русь. 10. що ґрунтуючись на факті вже реалізованого підкарпатськими русинами права народу на самовизначення, зафіксованого міжнародним Сен-Жерменським мирним договором 10.09.1919 р., та того факту, що 1 грудня 1991 року був проведений референдум, який виявив волю народу на своє політичне майбутнє, де 78% взяли участь в голосуванні переконливо висловилося за збереження дорадянського статусу Підкарпатської Русі у складі України; до сьогодні результати референдуму 1991 року, які після публікації їх в офіційній пресі, набрали чинності Закону, провокаційно не внесені владою в Конституцію України; 11. що Конституційним Судом України № 6-рп/208 р. від 16 квітня 2008 р. вказано, що «рі-шення всеукраїнського референдуму…є остаточним і не потребує будь якого затверджен-ня, в тому числі й Верховною Радою», тобто, волевиявлення народу на референдумі-пле-бісциті не потребує затвердження Верховною Радою чи іншими гілками влади, а стає Зако-ном для виконання всім гілкам влади держави; Рекомендації міжнародної науково-практичної конференції 1. Всім підкарпатським русинам історичної Республіки Підкарпатська Русь треба глибоко усвідомити, що вони мають право не тільки відновити свою національність «підкарпатські русини», але й, відновивши дорадянський статус своєї державності, включитися в процес русинського національного відродження і подальшого законного державотворення. 2. Підкарпатським русинам історичної Республіки Підкарпатська Русь треба продовжити налагодження відносин з керівництвом народів, що борються за своє національне визнання і за легітимізацію своєї державності, зокрема, членством в ОНН, в ФЮЄН, в контактах з Міжпарламентською Асамблеєю "За демократію і права народів", та іншими європейськими і світовими правовими інституціями. 3. Підкарпатським русинам негайно підготувати матеріали для подання позову до Міжнародного суду по правам людини в Страсбург та в Гаагу, по фактам вчинених злочинів українською владою проти людяності: а) 18 річною бездіяльністю влади, цілеспрямованим невизнання Урядом України результатів референдуму 1 грудня 1991 року, що набрали чинність з моменту їх опублікування в 1992 році, ставши Законом, та злочинного спротиву в реалізації цього волевиявлення народу, з відмовою внести через 5 років волю народу цілого регіону в текст Конституції держави в 1996 р. б) за прийняття і реалізацію на державному рівні урядового злочинного антирусинського "Плану заходів по вирішенню питання русинів-українців" від 1996 р.; фактично, цей документ офіційно засвідчив не лиш злочинні наміри, але й дії української влади, на всіх її рівнях, по етноліквідації русинської нації; за відмову дозволити вивчення в державних школах русинської мови, географії та історії народу, за масову дискримінацію, зафіксовану і в ООН, за масові виклики рядових русинів в СБУ на багаточасові допити по сфальсифікованій справі №499, за судові репресії проти представників русинів, що, загалом, виявило явні ознаки етногеноциду русинів в центрі Європи. 4.Підкарпатським русинам треба активно розширяти співпрацю з русинськи-ми діаспорами в США та Канаді, Чехії, Словаччині, Сербії, РФ та міжнародними русинськими організаціями с метою консолідації міжнародного русинського руху та отримання міжнародної підтримки у визнанні відновленого дорадянського статусу Підкарпатської Русі-Закарпаття та визнання статусу – підкарпаторусинського народу. Учасники конференції звертаються до Закарпатської обласної ради, центральної влади України та світової спільноти: **визнати, що факт невизнання владою України результатів референдуму 1 грудня 1991 року, повна зневага до того волевиявлення народу, категорична відмова визнати національність «підкарпатські русин», що існує на сьогодні в Україні, носить характер неоколоніальної дискримінації русинського народу; через це існує реальна загроза переростання такої політики України в етнічні чистки, типу недавніх балканських, або «волинської різанини», коли українці вирішували національне питання, вирізаючи десятки тисяч поляків, жінок, людей похилого віку і дітей; це також має бути завчасно засуджено міжнародною спільнотою. ** засудити катастрофічний стан справ з правами людини і народів в Україні, що робить державу Україну загрозливим суб’єктом нестабільності в Європі і в світі. ** засудити репресії та відкрите переслідування лідерів русинських організацій в Україні та ті обставини, що корінному народу русинів свідомо не дають згуртувати ряди в мирній боротьбі за їх права і свободи перед лицем, як авторитарної і тоталітарної української влади, так і деструктивних націоналістичних і нацистських сил, злочинні дії яких відкрито підтримують влада і спецслужби. ** засудити грубу фальсифікацію українськими вченими історії підкарпатських русинів, 90 років тому вже визнаної світом політичної русинської нації, правового статусу її національної автономії. Саме фальсифікації вчених заважають позитивному вирішенні русинського питання; **засудити політику української влади, яка в Закарпатті-Підкарпатській Русі, свідомо руйнує правові відносини з корінним народом підкарпатських русинів, єдиним другом України, що немає ніякого виправдання, і може бути розцінено тільки як свідоме руйнування владою власної держави. ** визнати той факт, що підкарпато-русинський народ й сьогодні, через 90 років після Сен-Жермена, є таким, що вижив під ударами фашизму в 1939 р. і сталінізму в 1944-91 рр. Русини - не озлоблений народ! Русини, в порівняні з агресивною українською владою, мирний, боголюбивий, законослухняний народ! Та, головне! Русини сьогодні дієздатний, народ, що має свої організації і свої представницькі органи! А тому звертається до всіх народів світу про визнання та підтримку у відновленні дорадянського статусу республіки Підкарпатська Русь. Учасники конференції запропонували: ** надіслати дану резолюцію конференції в ООН, до урядів України, ЄС, РФ, США, до Міністерства освіти України, до профільних інститутів НАН України, до УжНУ, до Закарпатської обласної ради і облдержадміністрації; ** надіслати вітальний і подячний лист уряду Франції від імені русинського народу за те, що 90 років тому саме в Сен-Жермені, в передмісті Парижа, участю тодішнього прем’єр-міністра Франції Ж. Клемансо, позитивно і демократично вирішилася доля підкарпато-русинського народу, та статусу його національної території; ** підтримати рішення русинських організацій та представницьких русинських інституцій, просити адвоката Годьмаша Петра Васильовича виступати в статусі офіційного експерта від русинів Закарпаття в галузі прав і свобод підкарпато-русинського народу. Голова конференції, голова СОЙМУ ПР, керівник Міжнародного Карпатського Інституту, Членкор Міжнародної Слов’янської Академії (русинське відділення) прот. Димитрій Сидор Співголова конференції: Голова ЗНО Бурак М. І. Члени оргкомітету та учасники: Голова Центру Русиністики проф. Кривський І.Ю. Голова Закарпатського наукового товариства проф.Макара М.П. Голова Народної Ради ПР Микулин В.І. Секретар конференції: Лакатош Б.Ю.
Ответов - 0
полная версия страницы