Форум » НОВОСТИ В МИРЕ И НА ПОДКАРПАТСКОЙ РУСИ » Годьмаш П. Об украинском плане этноцида русинской нации » Ответить
Годьмаш П. Об украинском плане этноцида русинской нации
Годьмаш: ПРИВАТНИЙ АДВОКАТ П. ГОДЬМАШ 88015, місто Ужгород Закарпатської області Директору Інституту політичних і етно- національних досліджень ім. І.Кураса Національної академії наук України, академіку Левенець Ю.А. КОПІЯ: 1. Віце-прем’єр-міністру України, Семиноженко Володимиру Петровичу 2. Члену президії Національної академії наук України, Толочко Петру Петровичу Шановний Юрію Анатолійовичу! Будучи директором нині Вами очолюваного Інституту, І.Курас на моє письмо відповів, що сталінський режим не знищив русинську націю, а тільки заборонив про неї згадувати. Але будучи Віце-прем’єр-міністром України, доручив Державному комітету України у справах національностей та міграції розробити план етноциду русинської національної меншини в Україні під назвою “План заходів щодо розв’язання проблем українців-русинів” (далі – План). Під головуванням І.Кураса, у жовтні 1996 року цей План було розглянуто і затверджено Кабінетом Міністрів України. (Ксерокопія оригіналу Плану додається, він опублікований в пресі) Національній академії наук України, а значить і очолюваному Вами Інституту, разом з Міністерствами освіти, культури і мистецтв, а також Держкомнацменшин, цим Планом доручалось створити постійно діючу комісію по координації дій, направлених на виконання цього Плану (п.4). Планом передбачалось, щоб Національна академія наук АН України провела наукову експертизу, а на її підставі розробила остаточний варіант “Переліку національностей і мов України”, зрозуміло, без національності “русин” і мови “русинська”. На підставі такого Переліку Національній академії наук України доручалось так розробити такий “Словник національностей і мов України”, щоб в ньому не було національності “русин” і мови “русинська” (п. 5). Національній академії наук України і Міністерству освіти цим Планом доручалось “здійснити наукові розробки… історії русинів Закарпаття як складової частини історії українського народу” (п. 6). Цим Планом передбачалось, щоб Міністерство інформації і Державний комітет телебачення і радіомовлення акцентували увагу на тому, що нібито Закарпаття “є споконвічною українською землею”, а русини Закарпаття (разом із русинами Словаччини?) являються “невід’ємною складовою частиною української нації” (п.9). А щоб русинські національні організації не протидіяли здійсненню вище наведених заходів, 10-й пункт Плану зобов’язував Генеральну прокуратуру, Міністерство внутрішніх і Закарпатську обласну держадміністрацію постійно, наголошую, постійно здійснювати відповідну роботу з лідерами та активістами руху “політичного русинства”, а до членів “Товариства підкарпатських русинів” застосовувати ст. 187 – 8 кримінального кодексу України. Тобто, на вимогу Кабінету Міністрів України, відповідні Інститути Національної академії наук України “довели”, що національності “русин” у світі ніколи не було і не може бути, оскільки русини – це українці по національності, а займана ними територія в Закарпатті і східній Словаччині – це споконвічно українська земля. На підставі цих фальшивих висновків, Кабінет міністрів України, зокрема, Азаров Микола Янович, ігнорує навіть вимогу Організації Об’єднаних Націй і Європарламенту визнати русинську націю. У свою чергу дискримінується Національна академія наук України, а значить, дискримінується очолюваний Вами, Юрію Анатолійовичу, Інститут. Замість того, аби бодай нині схаменутись і відмовитись від подальшого виконання вище згаданого Плану, науковці очолюваного Вами Інститут своїми працями фактично продовжують започаткований сталінським режимом етноцид стосовно русинської національної меншини. А дехто із них своїми “експертизами” навіть сприяли Службі Безпеки України притягнути до кримінальної відповідальності одного із лідерів русинського національного руху Д.Сидора, неодноразового депутата районної і обласної рад, кавалера ордена “За заслуги” III ступеня. Щоб таким чином заставити русинів відмовитись як від своїх законних домагань про офіційне визнання Києвом русинської нації і русинської національної меншини, так домагань по реалізації прийнятого на обласному референдумі (плебісциті) народного закону про автономію Закарпаття в складі України, як в Криму. Юрію Анатолійовичу, розумію, що не зможу переконати особисто Вас, а тим більше науковців очолюваного Вами Інституту, як у ганебності заподіяного ними етноциду стосовно русинської нації, так у не перспективності боротьби з русинським національним рухом. Бо, з одної сторони, за цю роботу їм дають зарплату, а з другої сторони, науковці не завжди самі усвідомлюють про що пишуть у своїх трудах. Наприклад, об’єднують Сен-Жерменський міжнародний договір країн Антанти із Чехословаччиною під назвою “Про захист національних меншин” із зовсім іншим Сен-Жерменський мирним договором країн Антанти із Австрією. Це зовсім різні договори як за предметом договору, так за сторонами, які зобов’язались їх виконувати. Хіба можна вважати науковцем особу, яка вище названі і відмінні один від одного договори навіть не бачила, але об’єднує їх в один договір тільки тому, що вони були підписані в один і той же день, 10 вересня 1919 року, та в одному і тому ж Сен-Жермен-ан-Ле палаці, що в передмісті Парижа? Це ж нонсенс! Ваше мовчання на мої листи можна вважати за згоду? Додаток: на 14 аркушах для Левенець Ю.А., а ксерокопія Плану на 5-х аркушах – для Семиноженка В.П. і Толочко П.П. Адвокат Годьмаш Петро Васильович, член Національної спілки журналістів України. 03 липня 2010 року
Ответов - 0
полная версия страницы