Форум » МАТЕРИАЛЫ АДВОКАТА П.В. ГОДЬМАША » Обращение к членам Президиума НАН Украины о покаянии за этноцид русинской нации » Ответить
Обращение к членам Президиума НАН Украины о покаянии за этноцид русинской нации
Годьмаш: Обращение к членам Президиума НАН Украины о их покаянии за этноцид русинской нации Всім членам Президії Національної академії наук України Про антинародну діяльність Національної академії наук України. За часів Радянського Союзу Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Кураса Національної академії наук України було доручено здійснити наукові розробки історії русинів Закарпаття і Східної Словаччини таким чином, що русини є малосвідомими українцями по національності, а займана ними територія споконвічно є українською землею. Однак самотужки це зробити науковцям названого Інституту не вдавалось, а науковці інших Інститутів Національної академії наук України відмежувались від цього ганебного і антинародного завдання КПРС. Як тільки Курас І.Ф. став Віце-прем’єр-міністром України, він скористатись своїм положенням і вирішив виконати вище згадане доручення КПРС не тільки силами Інститутів Національної академії наук України, але й профільних міністерств і відомств України. За особистим дорученням Кураса І.Ф. було розроблено відповідний план етноциду русинської нації, який у жовтні 1996 року розглянув і затвердив під його головуванням Кабінетом Міністрів України. Його названо “План заходів щодо розв’язання проблем українців-русинів”. Декілька разів повний текст цього “Плану заходів…” Кабінету Міністрів України було опубліковано в місцевій пресі Закарпаття: 1 березня 1997 р. в газеті “Підкарпатська Русь”, 29 серпня 2006 р. в газеті “Эхо Карпат» та інших, а томі він загальновідомий. (Ксерокопія оригіналу “Плану заходів…” додається.) Перший пункт “Плану заходів щодо розв’язання проблем українців-русинів” (далі – “План заходів”) передбачає, щоб Національна академія наук України разом з Міністерством юстиції України і Міністерством закордонних справ України чітко окреслили і задекларували на майбутнє “позицію Української Держави щодо безперспективності… автономізації Закарпаття на будь якій основі”. Тобто, позиція суверенної і демократичної України Кабінетом Міністрів задекларована на майбутнє таким чином, щоб відновлення в Закарпатті статусу автономної республіки унеможливити навіть у випадку, якщо відновлення автономності буде передбачатись навіть Законом чи Конституцією України! У зв’язку з цим, четвертим пунктом “Плану заходів” передбачалось “Створити постійну міжвідомчу групу з координації вивчення проблем русинства” із числа науковців Національної академії наук України та фахівців Міністерства освіти України, Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України у справах національностей та міграції. Ця група мала розробити такі заходи, аби назавжди задекларували безперспективність автономізації Закарпаття та етноцид стосовно русинської нації в Закарпатті і України в цілому. П’ятий пункт “Плану заходів” зобов’язав Національну академію наук України “Провести наукову експертизу і внести необхідні уточнення до проектів Переліків національностей і мов з метою розробки на цій основі остаточного варіанту Словників національностей і мов України”. Зрозуміло, аби в цих остаточних Словниках не було національності “русин” і мови “русинська”. Шостий пункт “Плану заходів” зобов’язав Національну академію наук України здійснити такі наукові розробки, якими “науково довести”, що русини Закарпаття нібито являються “складовою частиною історії українського етносу”, тобто українського народу. Ігноруючи при цьому всьому світу відомі факти, що: а) Австрія в 1849 році офіційно визнала русинську націю та утворила Русинську національну область із адміністративним центром в Ужгороді; б) Угорщина 21 грудня 1918 року прийняла конституційний закон “Про автономію русинської нації, проживаючій на території Угорщини”, на підставі якого в нині Закарпатській області було утворено русинську автономну республіку під назвою “Русинська Країна” та обрано її парламент; в) країни-учасниці Паризької мирної конференції в 1919 – 1920 роках Сен-Жерменським, Тріанонським і Версальським мирними та іншими міжнародними договорами визнали русинську націю та автономну територію русинів на південь від Карпат, тобто русинську автономну республіку “Русинська Країна”; г) Чехословаччина конституційним законом “Про автономію Підкарпатської Русі” від 22 листопада 1938 року надала автономному Підкарпаторусинському краю на півдні від Карпат статус автономної республіки під назвою “Підкарпатська Русь”; д) парламент автономної республіки Підкарпатська Русь законом від 15 березня 1939 р. автономну Підкарпатську Русь проголосив суверенною республікою під назвою Карпатська Україна і в цей же день, 15 березня, обрав Волошина А.І., майбутнього Героя України, Президентом суверенної республіки Карпатська Україна; є) через місяць після звільнення Карпатської України від угорської окупації, делегати Народних комітетів Карпатської України на своєму з’їзді 26 листопада 1938 р. прийняли Маніфест про вихід Карпатської України із складу федеративної Чехословаччини та приєднання її під назвою Закарпатська Україна до СРСР у складі Української РСР. Ігноруючи вище наведені і всьому світу відомі факти, Національна академія наук України виконала передбачене “Планом заходів” завдання Кабінету Міністрів України. А саме: 1. Науковці профільних Інститутів Національної академії наук України провели “наукову” експертизу, якою “довели”, що всі автохтонні русини, які споконвічно проживають на розірваній державними кордонами своїй національній території в Закарпатській області України, а також в Східній Словаччині, польській Лемківщині і румунській Мараморошчині, споконвіків були нібито українцями по національності. 2. На підставі цієї псевдонаукової експертизи видано фальшивий “Словник національностей і мов України”, в якому, відповідно до “Плану заходів”, національності “русин” і мови “русинська” немає. 3. Науковці профільних Інститутів Національної академії наук України написали чимало праць, у яких голослівно “доводять”, що займані русинами території в Закарпатській області України, в Східній Словаччині, в польській Лемківщині і в румунській Мараморошчині нібито споконвіків являються українськими, а не русинськими землями. В результаті Національна академія наук України фактично сприяла фальсифікації результатів першого Всеукраїнського перепису населення, оскільки обліковці на підставі вище згаданого остаточного “Словника національностей і мов України” відмовлялись записувати в переписні листи національність “русин” як неіснуючої в природі. Але під час Всеукраїнського перепису населення більше 1110 русинам вдалося записатись “русин” чи “русинка” по національності. Однак і після цього незаперечного факту існування національності “русин”, керівництво сьогоднішнього складу Кабінет Міністрів України на чолі з Азаровим М.Я.. Воно віддає перевагу фальшивим працям науковців Національної академії наук України і стверджує, що русини – це малосвідомі українці по національності і не признає національність “русин”. Таким чином компрометується українська наука як така і Національна академія наук України в цілому. Шановні члени Президії академії наук України! Уже планується проведення в 2012 році другого Всеукраїнського перепису населення. Щоб виправити вище згадані фальсифікації Національної академії наук України стосовно русинської нації, потрібно офіційно заявити Кабінету Міністрів України, що русини – це одна з найдревніших слов’янських державотворчих націй, яку необхідно офіційно визнати. Тим більше, що визнання русинської національної меншини вимагають від уряду України відомі Вам рішення ООН і Європарламенту. Текст цього листа буде оприлюднений в Інтернеті та місцевій пресі у якості відкритого до Вас звернення. Додаток: ксерокопія оригіналу “Плану заходів” та деякі публікації в пресі. З повагою і надією на Вашу мудрість, адвокат Годьмаш Петро Васильович 21 липня 2010 року ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ У СПРАВАХ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ТА МІГРАЦІЇ 252021 м. Київ, вул. Інститутська, 21/8, тел. 293-53-35, 293-22-07 Р/р ОПЕРУ Національного банку України 269120278 МФО 300001 “ 7 “ жовтня 1996 р. № 13 – 884/2 Віце-прем’єр-міністрові України І.Ф.Курасу Шановний Іване Федоровичу! На виконання доручень Кабінету Міністрів України від 05.09.96 р. № 17626/34 та від 25.09.96 р. № 17626/34 надсилаємо доопрацьований відповідно до зауважень і пропозицій міністерств і відомств “План заходів щодо розв’язання проблем українців-русинів”. Додаток: згадане на 5 арк. З повагою Перший заступник Голови (підпис) В.Трощинський Вик. Шевченко А.А. 293-38-39 (підпис) План заходів щодо розв’язання проблем українців-русинів 1. Чітко окреслити і задекларувати, базуючись на положеннях Конституції України, зокрема її статті 2, позицію Української Держави щодо безперспективності ідей відокремлення чи автономізацію Закарпаття на будь-якій основі – культурній, етнічній, адміністративно-територіальній тощо. Покласти на посольства України в Словаччині, Чехії, Угорщині і Польщі організацію серії публікацій у ЗМІ країн перебування щодо позиції України в питанні русинства. Забезпечити посольства України в зазначених країнах необхідними для організації публікацій матеріалів. Міністерство закордонних справ України, Міністерство юстиції України, Національна академія наук України. 1996 рік 2. Здійснити систему заходів, спрямованих зміцнення позицій українськості Закарпаття (мова, культура, добір кадрів та ін.), інтеграції його населення в соціально-політичний та духовно-культурний простір України. Створити міжвідомчу групу, на яку покласти координацію діяльності міністерств і відомств у цьому напрямку. Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство освіти України, Закарпатська обласна Держадміністрація 1996 – 1997 роки. 3. Запобігти проведенню локальних референдумів з метою виявлення “самоідентифікації” українців Закарпаття ( русини чи українці), зважуючи, по-перше, на наукову некоректність постановки такого питання в принципі і, по-друге, на живу традицію давньої самоназви “русин”, що може вплинути на результати такого опитування та подальшу політичну інтеграцію його наслідків (проведене у Східній Словаччині подібне опитування дало так звані “законні підстави” для визнання русинів Словаччини окремою нацією). Закарпатська обласна Держадміністрація Постійно 4. Створити постійну міжвідомчу групу з координації вивчення проблем русинства. Національна академія наук України, Міністерство освіти України, Міністерство культури і мистецтв України, Державний комітет України у справах національностей та міграції. 1996 рік. 5. Провести наукову експертизу і внести необхідні уточнення до проектів Переліків національностей і мов з метою розробки на цій основі остаточного варіанту Словників національностей і мов України. Національна академія наук України, 1996 рік. 6. Здійснити наукові розробки з наступним широким висвітленням етнічних, лінгвістичних, культурологічних та політичних аспектів історії українців-русинів Закарпаття як складової частини історії українського етносу. Національна академія наук України, Міністерство освіти України. 1996 – 1997 роки. 7. Використовувати повноваження, які надаються органам місцевого самоврядування згідно з розділом ХІ Конституції України, а також Законом України “Про засади місцевого самоврядування в Україні” (після затвердження його Верховною Радою України) з метою вирішення мовно-культурних проблем регіону в рамках компетенції органів місцевого самоврядування Закарпатської області. Органи місцевого самоврядування Закарпатської області, Закарпатська Обласна держадміністрація. Постійно 8. Здійснити систему заходів щодо ідеологічної, матеріальної, кадрової і культурної підтримки українських громад Східної Словаччини, Угорщини, Румунії, Югославії, Польщі відповідно до сфери своєї компетенції. Міністерство закордонних справ України, Державний комітет України у справах національностей та міграції, Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство освіти України, Міністерство інформації України, Товариство “Україна”. 1996 – 1997 роки. 9. Розширити подачу в засобах масової інформації матеріалів про Закарпаття, акцентуючи увагу на тому, що цей регіон є споконвічною українською землею, а місцеві українці – невід’ємною частиною української нації. Міністерство інформації України, Державний комітет телебачення і Радіомовлення України 1996 – 1997 рр. 10. Здійснити попереджувально-роз’яснювальну роботу з лідерами та активістами руху “політичного русинства”, спрямовану на запобігання розширенню його впливу та недопущення створення політичних структур з чітко вираженою сепаратистською спрямованістю. Застосувати до членів зареєстрованого обласного “Товариства карпатських русинів” та створеного ним “тимчасового уряду” відповідні норми чинного адміністративного та кримінального (ст. 187 – 8 КК України) законодавства. Застосувати заходи адміністративного впливу щодо функціонерів зареєстрованих на території області районних і міських осередків “Товариства” (мм. Ужгород, Мукачево, Свалява) у випадку порушення ними вимог Закону України “Про об’єднання громадян”. Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Закарпатська обласна держадміністрація. Постійно. Ось за таким Планом уряду України нарощується українська нація – шляхом етноциду найдавнішої русинської нації, вперше офіційно визнаної в 1849 р. Австрією, потім в 1919 – 1920 рр. Версальською системою договорів всіх країн світу. Русинську націю визнано також Указом Президії Верховної Ради СРСР в 1942 р. та міжнародним договором уряду Української РСР із Польщею в 1944 р. Тому невизнання Україною русинської нації сьогодні і після прямих вимог цього визнання зі сторони ООН і ОБСЄ є відвертим етноцидом і цинічним викликом всім демократичним країнам світу. Адвокат Петро Годьмаш, офіційний експерт в галузі прав русинської Національної меншини в Україні.
Ответов - 0
полная версия страницы