Форум » МАТЕРИАЛЫ АДВОКАТА П.В. ГОДЬМАША » ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ДЛЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ СТАТУСУ РУСИНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИ » Ответить
ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ДЛЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ СТАТУСУ РУСИНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИ
ГОДЬМАШ П.Г.: 23 липня 2011 р. в Ужгороді відбулася науково-практична конференція «Значення перепису населення України для підтвердження статусу русинської нації». http://rusin.forum24.ru/?1-3-0-00000653-000-0-0-1311676742 Одним із доповідачів був адвокат П.Годьмаш, експерт в галузі прав русинської національної меншини в Україні, який виступив на тему: ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ДЛЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ СТАТУСУ РУСИНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКАРПАТТІ Перша світова війна розпочалася по причині ігнорування прав і свобод національних меншин. Друга світова війна розпочалася по причині ігнорування прав і свобод народів малих національних країн: Фінляндії, Естонії, Литви, Латвії, Нідерландів, Бельгії. Отже, ігнорування великими націями прав і свобод менших націй вело і веде до світової війни. Сьогодні чимало країн багатонаціональні. Тому найбільшу за чи-сельністю національність певної країни за міжнародним правом нази-вають титульною нацією, а меншу від неї – національною менши-ною. По міжнародному праву, прийнятому по ініціативі президента США В.Вільсона, національності у своїх правах рівні, окрім одного – право нації на самовизначення. Бо таке право належить не просто національності, а тільки нації незалежно від того, чи вона являється титульною, чи національною меншиною. Русинська нація завжди була національною меншиною. Однак, вона разом з чехами, словаками та іншими слов’янськими національ-ними меншинами Центральної Європи, спромоглася 21 грудня 1918 року утворити у складі Угорщини свою автономну республіку під на-звою «Русинська Країна». На вимогу її русинської титульної нації, автономна Русинська Країна у вересні 1919 р. була приєднана до Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь. У відповідності до Конституції Чехословаччини, парламент Під-карпатської Русі 15 березня 1939 року прийняв закон, яким русинську автономну Підкарпатську Русь проголосив суверенною республікою. Але під тиском зовнішніх сил її було названо республіка Карпатська Україна. Всі знають, що від зміни назви країни та її статусу, національність громадян не міняється. Тому русинська нація в Карпатській України залишилася титульною політичною нацією, а всі громадяни суверенної Карпатської України стали її народом. Під тиском Радянського Союзу, суверенна Карпатська України 26 листопада 1944 року прийняла написаний у Москві Маніфест про свій вихід із федеративної Чехословаччини та приєднання її до Української РСР, але (на вимогу Сталіна) під назвою Закарпатська Україна. Однак, навіть за цим Маніфестом Закарпатська Україна зберегла за собою суверенітет та не приймала законів про перейменування національність «русин» в «українець». Наприклад, у Декреті Народної Ради (парламенту) Закарпатської України «Про адвокатуру» було написано, що адвокатом може бути особа, яка має юридичну освіту та володіє русинською мовою. Після утворення 22 січня 1946 р. на території суверенної республіки Закарпатська Україна сучасної Закарпатської області, як адміністративної одиниці Української РСР, офіційний Київ прийняв рішення: записати всіх русинів Закарпаття українцями по національності, аби таким чином «ліквідувати» русинську націю в Українській РСР та позбавити її права на відновлення своєї національної державності. Суверенна Україна прийняла закон «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р., в ст. 3 якого написано: «До національ-ної меншини належать групи громадян України, які не є українцями по національності, виявляють почуття національної свідомості та спільності між собою» (виділено П.Г.). Історичне Закарпаття ніколи не входило до складу Київської Русі чи Галичини, а тим більше не входили до них утворені русинською нацією автономні республіки «Русинська Країна» та «Підкарпатська Русь». Вони проіснували більше 20 років, незалежно від їх перейменування в суверенні республіки Карпатська Україна – Закарпатська Україна, є безспірним виявленням русинами «почуття національної свідомості та спільності між собою». Таким чином, русини Закарпатської області ніколи не були і не є українцями по національності. В статті 11 вище згаданого закону «Про національні меншини в Україні» написано: «Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність». Тобто, обирати чи відновлювати свою національність мають право лише громадяни. Всупереч вищезгаданій ст.11, національність громадянам Украї-ни русинської національності незаконно «обирають» державні чиновники та науковці, але тільки не русини. Цим, фактично, в Україні русинську націю, визнану всім світом, позбавлено законних прав і свобод, гарантованих не тільки міжнародним правом, але й Конституцією та законами України. Чому як попередні, так діючий Президент України, гарант Кон-ституції, на це глузування з найдревнішої слов’янської, тобто русинської нації, не реагують? Невже і В.Янукович не вірить русинам Закарпаття, що вони без такого збройного і тривалого опору, який мав місце в Галичині, «приєдналися» до України? Невже і він думає, що та частина території русинів, що в січні 1946 року опинилася в складі України, чекає моменту істини, аби знову повернутися… до Чехословаччини, якої просто не існує?! Але від такої недовіри офіційного Києва до русинів Закарпаття потерпає вся русинська національна меншина! Бо вона саме по цій причині позбавлена права користуватися всіма тими ж правами і сво-бодами, якими користуються всі інші національні меншини в Україні. Зокрема, в ст. 6 вище згаданого закону «Про національні меншини в Україні» написано, що Україна всім національним меншинам гаран-тує (цитую, дослівно) «користування і навчання рідною мовою чи ви-вчення рідної мови в державних навчальних закладах або через на-ціональні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення націо-нальних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літера-турі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству». Русинські національні організації Закарпаття більше від написа-ного у вище згаданій ст. 6 закону «Про національні меншини в Украї-ні» і не хочуть від офіційного Києва, який грубо і тупо не визнає ру-синську національну меншину навіть після відповідних рішень та ре-комендацій ООН, ОБСЄ та Європарламенту! Ось чому державні чиновники України продовжують цинічно глумитися із громадян України русинської національності. По їх ініціативі, Управління СБУ в Закарпатській області навіть порушило 5 листопада 2008 р. проти одного з лідерів русинського руху за права і свободи русинської нації, тобто проти Димитрія Сидора, православного священика, кримінальну справу № 449. Порушена СБУ проти Д.Сидора кримінальна справа є доказом того, що в боротьбі з русинською нацією задіяні всі репресивні органи влади України – СБУ, Прокуратура, Суд. Бо це і передбачено горезвісним «Планом заходів по вирішенню проблеми русинів-українців», затвердженого Кабінетом Міністрів України в жовтні 1996 року. Цим планом передбачається остаточна ліквідацію русинської нації в Україні та притягнення до кримінальної відповідальності її лідерів. Іноді молоді русини Закарпаття питають: а що нам дасть, якщо під час запланованого на 2012 р. перепису населення України запише-мося по національності своїх батьків, тобто русинами? Офіційний Ки-їв дуже боїться того, що русини під час перепису населення запишуться русинами, що заставить Україну офіційно визнати русинську національну меншину та її право на самовизначення. Бо це відкриті ворота до реалізації закарпатського народного рішення, яке 1 грудня 1991 р. було прийнято на референдумі (плебісциті) – відновити в Закарпатті автономну республіку у складі України? Якщо східні регіони України мають велику вигоду від співпраці із сусідньою для них Росією, то у закарпатців аж чотири сусідні країни. Тому від співпраці з ними можна мати ще більшу вигоду. Але ця співпраця повинна відбуватись не за «одобрямсь» офіційного Києва, а за міжнародним правом про прикордонне співробітництво. Особливо після того, як у Закарпатті буде відновлено статус автономної республіки. Бо тільки при цьому всі надходження від розташованих в Закарпатті підприємств, залізниці, чисельних митниць, газо-нафто-електро провідних магістралей, санаторно-курортних закладів, лісів та інших природних родовищ (навіть мінеральної води) тощо, будуть поступати в бюджет автономної республіки, а не до Києва. Автономна республіка матиме право укладати договори із сусідніми країнами по питанням безвізового режиму, працевлаштування, утворення спільних підприємств, творчої співпраці в галузі медицини, освіти, туризму, культурних традицій тощо. То чи вигідно русинам бути русинами – залежить від їх розуму, якого у них за час перебування в залежності від багатьох країн накопичилося чимало. Але не всі можуть своїм розумом розумно скористатися навіть в момент істини. Русини! Під час наступного перепису населення будьте розумни-ми! Адвокат Петро Годьмаш, експерт в галузі прав русинської національної меншини в Україні.
Ответов - 0
полная версия страницы