Форум » МАТЕРИАЛЫ АДВОКАТА П.В. ГОДЬМАША » “ЛІКБЕЗ” ДЛЯ ДЕЯКИХ ЛІДЕРІВ РУСИНСЬКОГО » Ответить
“ЛІКБЕЗ” ДЛЯ ДЕЯКИХ ЛІДЕРІВ РУСИНСЬКОГО
Годьмаш: “ЛІКБЕЗ” ДЛЯ ДЕЯКИХ ЛІДЕРІВ РУСИНСЬКОГО РУХУ І «ЗАЦИКЛЕНИХ» ІСТОРИКІВ На сьогодні практично всі мають як мінімум середню освіту і знають, що кожна країна складається із адміністративно-територіальний одиниць, які мють свою назву. В Україні – це область, в Англії – графство, в Швейцарії – кантон, в Німеччині – земля, в Словаччині – край. Колишня Чехословаччина спочатку мала 5 країв: Чеський, Сілезький, Моравський, Словацький і Підкарпаторусинський. Вони офіційно мали ще скорочену назву: Чехія, Сілезія, Моравія, Словаччина і Підкарпатська Русь. Але в 1928 р. Чехословаччина провела адміністративно-територіальну реформу, в результаті якої із 5-х країв було утворено 4 землі: Чеську, Мораво-Сілезьку, Словацьку і Підкарпаторусинську. Парламент Чехословаччини 22 листопада 1938 р. прийняв два конституційних закони під назвою “Про автономію Словаччини” і “Про автономію Підкарпатської Русі”. В результаті Чехословаччина стала федеративною республікою трьох державотворчих народів: чехів, словаків і русинів. Таким чином, нині Закарпатська область під час перебування у складі Чехословаччини з 1920 р. мала офіційну назву Підкарпаторусинський край, із 1928 р. – Підкарпаторусинська земля. На вимогу титульної русинської нації, Конституція Чехословаччини передбачала ще й другу офіціальну назву – “Подкарпатська Русь”, а скорочено – “Русинія”. Тому в кінцевому варіанті і було названо її конституційним законом від 22 листопада 1938 р. автономною республікою Підкарпатська Русь. В ті часи часто мінялись назви не тільки адміністративно-територіальних одиниць, але й назви міст та навіть їх майданів і вулиць. Наприклад, Царицин, російське місто на Волзі, було перейменовано в Сталінград, а згодом у Волгоград. В Ужгороді майдан імені Масарика було перейменовано на майдан Сталіна, а згодом на майдан Возз’єднання. По правилам граматики, місця історичних подій називати по тій назві, яку вони мали під час конкретної історична події, про яку йде мова. На жаль, чимало навіть науковців Закарпаття ці правила граматики ігнорують і пишуть так, як їм заманеться. Наприклад, якусь подію історичного значення на території часів Підкарпаторусинського краю, або на цій же території, але вже за часів Підкарпаторусинської землі, або за часів автономної Підкарпатської Русі, пишуть так, що ця подія відбувалася на території Закарпаття!? Але назва Закарпаття – це термін географічний, який залежить від того, з якої сторони на Карпати дивитись. Із Братислави, Будапешту чи Бухаресту він буде Підкарпаттям, а з Москви чи Києва – Закарпаття. Тому за часів Угорщини і Чехословаччини він мав назву Підкарпаття, а після приєднання до України – Закарпаття. Зрозуміло, що за часів сталінського режиму було накладено табу на назву “Підкарпатська Русь” та “Русинія”, але сьогодні цього табу немає, однак, органи влади цього табу дотримуються. Тому мене дивує, якщо інколи навіть історик пише про події на території Підкарпатської землі, які мали місце в 1929 – 1938 роках, офіційно так: “Ці події відбувалися в нашому краї”, або “нашому Закарпатті”, що є неприпустиме як по граматиці, так по історії. Бо “наш край” перестав бути краєм у 1928 р., а “наше Закарпаття” в той час називалось “наше Підкарпаття”. Сьогодні “нашим Підкарпаттям” є Галичина, яка до 1939 р. була для нас польським “Закарпаттям”. Заставила мене писати про цей “лікбез” стаття в газеті “Вісті тижня – центр” за 12 червня ц.р., яка починається так: “В жовтні 1944 р. із визволенням Закарпаття починається нова сторінка в історії нашого краю”, яку написав історик за фахом. Тому його писанина мене вразила, оскільки в жовтні 1944 р. було визволено суверенну республіку Карпатська Україна, яка в жовтні 1944 р. ще була складовою федеративної Чехословаччини. Але 26 листопада 1944 р. Карпатську Україну була перейменована в Закарпатську Україну, яка в цей же день, 26 листопада, вийшла із складу федеративної Чехословаччини і стала незалежною від Чехословаччини республікою. Оскільки ряд населених пунктів Закарпатської України, зокрема Чоп, було визволено тільки в кінці листопада 1944 р., тому і сьогоднішнє Закарпаття було визволене в кінці листопада 1944 р. Про цей факт написано в академічному виданню “Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область”, який видано в Києві. Адвокат П.Годьмаш, член Національної спілки журналістів України.
Ответов - 0
полная версия страницы